Перейти до вмісту
Розкриття інформації про інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), своїм партнерам/кам, пов’язані з емоційними та психологічними проблемами. І це своєю чергою стає окремим, і вельми небезпечним, фактором, розповсюдження венеричних захворювань.
У нещодавньому огляді, опублікованому у “Журналі сексуальних досліджень” (The Journal of Sex Research), науковці з Університету Теннесі проаналізували психологічний бік проблеми.
Масштаби розповсюдження венеричних захворювань
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), щодня у світі інфікуються понад 1 млн людей. Найпоширенішими з них є хламідіоз, гонорея, трихомоніаз та сифіліс. За оцінками, лише в США кожна п’ята людина має ІПСШ у певний момент часу. Щорічно реєструється понад 2,5 мільйона нових випадків інфікування. В Європі у 2022 році кількість зареєстрованих випадків гонореї зросли на 48%, сифілісу – на 34%, хламідіозу – на 16%. Крім того, значно почастішали випадки венеричної лімфогранульоми (LGV) і вродженого сифілісу (спричиненого передачею від матері до плоду).
За даними UNAIDS, у 2023 році орієнтовно 39,9 млн людей у всьому світі мали ВІЛ, з них приблизно 1,3 мільйона нових інфікованих. Водночас у 2023 близько 630 000 людей померли від хвороб, пов’язаних зі СНІДом. Загалом від початку епідемії померли приблизно 42,3 мільйона.
Емоційні бар’єри розкриття інформації
Огляд 32 досліджень показує, що страх і невпевненість часто заважають людям розповісти про свій ІПСШ-статус. Менше половини людей зуміли знайти сили та відкритися партнерові. Їхніми мотивами були кохання, моральний обов’язок, час разом, та бажання зберегти якість взаємин. Розкриття було імовірнішим у відданих стосунках, де почуття довіри та близькості були сильнішими.
Ті ж, хто обирав не розповідати про свій статус, робили це через страх відмови, ймовірність розриву стосунків або почуття сорому. Зокрема певні люди вважали, що використання презервативів або інших методів профілактики є достатнім, тож розкриватися необовʼязково. Крім того, деякі використовували періоди, коли інфекція була неактивною без зовнішніх ознак, аби все ж вступати у статеві стосунки. Переважно це були ситуації на кшталт сексу на одну ніч чи взаємин “без зобовʼязань”, а також тривалі відносини з браком близькості.
Процес розголошення є складним. Певні контексти, зокрема усталені стосунки, спонукають до розголошення, тоді як інші йому перешкоджають. Розголошення — це міжособистісний процес, який включає не лише людину, яка стикається з рішенням розголошувати, але й того, кому вона розкривається.
Автори дослідження
Дослідники вважають, що це підкреслює емоційну складність питання і свідчить про потребу в більшій підтримці та освіті.
Важливість всеосяжної сексуальної освіти
Науковці стверджують, що людям часто бракує належних знань про сексуальне здоров’я, що обмежує їхню здатність приймати поінформовані рішення. Замість інформування про методи профілактики та шляхи передачі різних ІПСШ, людей лише заохочують до утримання від статевих стосунків. В огляді найчастіше зустрічалися герпес і вірус папіломи людини (ВПЛ), а також хламідіоз, гонорея і трихомоніаз. Механізм передачі цих хвороб вже давно вивчений, а від ВПЛ навіть існує вакцина.
Автори роботи зазначають, що сексуальна освіта протягом усього життя має вирішальне значення для формування адекватного ставлення до сексуального здоров’я і стосунків. Брак освіченості в цій сфері життя провокує невпевненість та ускладнює рішення про розкриття інформації.
Дестигматизація розкриття інформації щодо венеричних захворювань
Організації громадського здоров’я, зокрема Центри з контролю та профілактики захворювань (CDC), рекомендують відкрите спілкування між партнерами про свою сексуальну історію та статус ІПСШ як невід’ємну частину запобігання поширенню інфекцій. Однак в огляді підкреслюється, що розкриття інформації про ІПСШ не є простим рішенням. На нього впливає характер стосунків, страх перед соціальними чи особистими наслідками, а також рівень довіри між партнерами.
Автори дійшли висновку, що майбутні дослідження мають зосередитися на розумінні досвіду як тих, хто розкриває інформацію, так і тих, хто її отримує. Вони також зазначили, що в майбутніх дослідженнях необхідно враховувати сексуальну орієнтацію та культурні фактори, оскільки ці аспекти залишаються недостатньо представленими в наявних дослідженнях. Відкритий та доброзичливий діалог щодо ІПСШ може допомогти людям відчувати себе впевненіше, розкриваючи свій статус. Відвертість та прийняття зменшують стигму та сприяють розвитку здорових стосунків.
