Адекватна гормональна терапія безпечна після 65 років

У 2002 році Ініціатива жіночого здоровʼя (Women’s Health Initiative) дослідила, як гормональна терапія (ГТ) впливає на ризик розвитку серйозних захворювань у постменопаузі. Згідно з висновками, менопаузальна терапія естрогенами та прогестагенами у жінок з середнім віком 63 роки збільшила частоту інвазивного раку молочної залози, інсульту та ішемічної хвороби серця, хоча зменшила кількість переломів. Через це чимало жінок відмовилися від терапії гормонами для зменшення симптомів менопаузи та корекції наслідків нестачі естрогену та прогестерону.

Науковці з Національного інституту здоров’я США провели масштабний аналіз використання гормональної терапії після 65 років. Вони дослідили наслідки ГТ для здоров’я залежно від типу естрогенів/прогестагенів, способів введення та дози.

Гормональна терапія й симптоми менопаузи

До недавнього часу часто вважалося, що жінкам не потрібна гормональна терапія у постменопаузі, оскільки начебто у жінок віком 65 років і старше серйозні симптоми менопаузи не зберігаються. Проте дослідження показали, що вазомоторні симптоми менопаузи зберігалися протягом 7-12 років у багатьох жінок. Певні симптоми зберігалися у 42,1% жінок і у віці 60-65 років.

Для здорових жінок зі стійкими вазомоторними симптомами продовження ГТ після 65 років є ефективним способом покращити якість життя. Звісно для цього потрібна консультація спеціаліста і подальша регулярна оцінка ризиків і переваг. Така терапія сьогодні визнана найефективнішим варіантом лікування низки неприємних симптомів, пов’язаних із переходом до менопаузи. Про ці симптоми та детально про менопаузальний перехід можна дізнатися з нашого Гайда з менопаузи.

Крім того, ризики можна зменшити, вибираючи низькі дози, неоральний спосіб приймання і різні типи естрогенів і прогестагенів. Однак перевіреної інформації про вплив різних форм ГТ, дозування та шляхів введення бракує.

Про нове дослідження

Дослідження засноване на записах понад 10 мільйонів старших жінок у програмі Medicare з 2007 по 2020 рік. Medicare – це програма медичного страхування уряду США для людей у віці 65 років і старше та молодших людей з інвалідністю. Науковці обмежили участь у дослідженні жінками, які вперше отримали право на Medicare у віці приблизно 65 років з наявними даними принаймні за шість місяців. Автори дослідили вплив різних препаратів гормональної терапії в період менопаузи на смертність від усіх причин, п’ять видів раку, шість серцево-судинних захворювань і деменцію.

Досліджувані види раку включали: рак молочної залози, легенів, ендометрія, яєчників та колоректальний рак. Серцево-судинні захворювання включали: ішемічну хворобу серця, серцеву недостатність, венозну тромбоемболію, інсульт, фібриляцію передсердь та гострий інфаркт міокарда.

У дослідженні враховували різне дозування та спосіб введення препаратів: оральний, трансдермальний, вагінальний та інʼєкційний. Автори включили три типи естрогену (естрадіол, кон’югований естроген та етинілестрадіол), два типи прогестагену (прогестерон [природний] або прогестин [синтетичний]) і загалом дев’ять різних комбінацій прогестагенів-естрогенів, а також приймання лише одного типу гормону. Лише етинілестрадіол ніколи не призначали самостійно і завжди поєднували з прогестином.

Результати

Гормональна терапія була повністю виправдана авторами дослідження. Результати показали, що різні дози та різні гормони, а також засіб їхнього введення суттєво впливають на ризики розвитку небезпечних захворювань та смертності.

Гормональна терапія та смертність від усіх причин

Смертність від усіх причин знизилася на 19% серед жінок, які використовували естрогенну терапію (ЕТ), порівняно з тими, хто не приймав гормонів. Це на 113 226 менше смертей ніж могло б статися. Вагінальний, трансдермальний і пероральний спосіб застосування гормону асоціювався зі зниженням ризику смертності на 30%, 20% і 11% відповідно. Ризики смертності, пов’язані з низькими та середніми дозами ЕТ, були значно меншими, ніж з високими дозами, але не відрізнялися один від одного. Комбінована прогестино-естрогенова терапія не показала істотного зниження смертності. Монотерапія прогестероном була пов’язана зі зниженням ризику смертності на 22%, тоді як монотерапія прогестином була пов’язана зі збільшенням ризику на 11%.

Ризики розвитку раку, повʼязані з ГТ

Естрогенова терапія знижувала риск раку молочної залози загалом на 16%, але були відмінності залежно від засобу введення та типу гормону. Зокрема оральне приймання було ефективнішим за вагінальне та трансдермальне. Крім того, кон’югований естроген асоціювався з більшим (23%) зниженням ризику раку молочної залози, ніж естрадіол (12%). Приблизно 70% пероральних середніх доз естрадіолу становили 0,625 мг, і таке дозування було пов’язане зі зниженням ризику раку молочної залози на 26%. Естроген + прогестин і естроген + прогестерон навпаки збільшували ризик раку молочної залози на 19% і 10% відповідно. Водночас низькі дози вагінального та трансдермального прогестину + естрадіолу такого збільшення не продемонстрували. Прогестерон окремо асоціювався зі зниженням ризику раку молочної залози на 10%, але прогестин підвищував ризик на 21%.

Естрогенова терапія знижувала ризику раку легенів і колоректального раку на 13% і 12% відповідно. Як естроген + прогестин, так і естроген + прогестерон показали нульовий ризик для цих двох видів раку. З 24 різних комбінацій прогестино-естрогенової терапії пероральна середня доза прогестину + естрадіолу продемонструвала зниження ризику раку легенів на 16%, а пероральна низька доза прогестину + конʼюгованого естрогену або естрадіолу показала зниження ризику колоректального раку на 17%-20%. Монотерапія прогестероном був пов’язаний зі зниженням ризику раку легенів на 19%, а от прогестин навпаки збільшував ризик цього раку на 14%.

Прогестин + естроген знижував ризик раку ендометрія на 45%, тоді як прогестерон + естроген продемонстрував збільшення такого ризику на 33%.

Гормональна терапія + ризик серцево-судинних захворювань й деменції

Естрогенова монотерапія переважно була повʼязана зі збільшенням ризику ішемічної хвороби серця на 3-4%, а у разі інʼєкційного введення – на 17%. Водночас низькі дози конʼюгованого естрогену чи естрадіолу перорально навпаки знижували ризик цієї хвороби на 1-2%. Прогестин самостійно не впливав на ризик ішемічної хвороби, а прогестерон збільшував його на 8%. А от прогестин + естроген знижував ризик ішемічної хвороби та серцевої недостатності на 4-5%. Естрогени у великих дозах з інʼєкційним застосуванням підвищували ризик серцевої недостатності на 5-17%, але в інших формах та дозах знижували ризик цього розладу на 5%.

Трансдермальне і вагінальне застосування естрогенів показали зниження ризику інсульту та деменції на <10%. Високі дози естрогенів навпаки підвищували ризик обох станів на 8% і 3% відповідно. Низькі дози перорального прогестину + конʼюгованого естрогену чи естрадіолу та прогестерону + естрадіолу знижували ризик інсульту та деменції на 6–10 % та 10 % відповідно. А низькі дози перорального прогестину + конʼюгованого естрогену знижували ризик усіх шести серцево-судинних захворювань на 5-13%.