Перейти до вмісту
Одні малюки віддають перевагу обличчям, інші – несоціальним обʼєктам: машинам, предметам у домі чи на вулиці. Водночас спосіб, у який ми досліджуємо навколишнє середовище очима, впливає на наш фокус уваги, думки та навчання. Але від чого він залежить? Дослідники з Уппсальського Університету та Каролінського Інституту у Швеції та Королівського коледжу Лондона у Великобританії продемонстрували, що візуальні уподобання немовлят мають біологічне підґрунтя.
Методологія
Дослідження є частиною дослідницького проєкту Babytwins Study Sweden. Понад 5 000 однояйцевих і різнояйцевих близнюків перевіряли за допомогою різних дружніх до дітей методів у Центрі розладів нервової системи Каролінського інституту. За малюками спостерігали від п’яти місяців до трьох років.
Спершу за напрямом погляду пʼятимісячних немовлят стежили за допомогою трекера для очей. Далі науковці спостерігали за когнітивним та нервовим розвитком близнюків та співставляли дані з їхніми візуальними уподобаннями.
Що виявили вчені
Схильність до одного чи іншого сприйняття світу очима можна значною мірою пояснити генетикою. Сімейне середовище не пояснює схильності до соціальних чи несоціальних обʼєктів на такому ранньому етапі життя.
Наші результати свідчать про те, що ще до того, як немовлята можуть впливати та вибирати оточення, вказуючи, повзаючи чи ходячи, вони створюють власний унікальний досвід сприйняття, систематично обираючи соціальні чи несоціальні об’єкти. Ці уподобання головним чином можна пояснити генетичними відмінностями між дітьми.
Ана Марія Португал, докторантка і перша авторка дослідження
Докторка Португал зазначає: зовнішні переваги генетично ідентичних близнюків були подібнішими, ніж у різнояйцевих. Наприклад, якщо один однояйцевий близнюк у парі дивився здебільшого на несоціальні об’єкти, інший близнюк зазвичай мав такі ж уподобання. На відміну від однояйцевих близнюків, у різнояйцевих – в середньому лише 50% спільних генів. Тож їхні способи візуального вивчення світу були менш схожими.
Вплив зорових уподобань немовлят на подальший розвиток
Дослідники виявили, що схильність до споглядання облич у віці п’яти місяців пов’язана зі збільшенням словникового запасу на другому році життя. Відмінності у зовнішній поведінці потенційно можуть вплинути на взаємодію між батьками та дитиною. Проте віддавання переваги несоціальним об’єктам необов’язково є негативним – це також важливо для когнітивного розвитку, пояснює докторка Португал.
За словами науковців результати вказують, що прихильність до облич у немовлят не сильно пов’язана зі здатністю до соціального спілкування пізніше в дитинстві. Різниці між хлопчиками та дівчатками з точки зору цього вибору також не виявили.
