Перейти до вмісту
Міжнародний день захисту дітей спершу зʼявився як Міжнародний день дітей на Всесвітній конференції з питань добробуту дітей у Женеві, Швейцарія, 1 червня 1925 року.
У знайомому нам формулюванні свято започаткували 1 червня 1950 року після так званого конгресу “Міжнародної демократичної федерації жінок” у Москві, який відбувся у 1949 році. У СРСР будь-якому дню та обʼєднанню завжди призначали прикметник “Міжнародний”, “демократичний” або обидва водночас.
До цього часу 1 червня його відзначають лише у комуністичних країнах або там, де свого часу володарював Радянський Союз. Ще одна група країн свято під назвою День Дітей відзначає 20 листопада. Цю дату започаткували на відзнаку Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року. У США свято припадає на другу неділю червня.
Міжнародний день захисту дітей: між очікуванням та реальністю
Очікування
Міжнародний день захисту дітей, День дітей – назви різні, але декларуються схожі речі. Декларація з прав дитини, прийнята ООН того самого 1959 року визначила 10 принципів.
- Право на рівність без різниці за ознакою раси, релігії чи національного походження.
- Право на особливий захист фізичного, психічного та соціального розвитку дитини.
- Право на ім’я та громадянство.
- Право на достатнє харчування, житло та медичне обслуговування.
- Право на спеціальну освіту та лікування, якщо дитина має фізичні або розумові вади.
- Право на розуміння і любов батьків і суспільства.
- Право на відпочинок і безоплатну освіту.
- Право бути серед перших, хто отримає допомогу за будь-яких обставин.
- Право на захист від усіх форм нехтування, жорстокості та експлуатації.
- Право на виховання в дусі порозуміння, толерантності, дружби народів, загального братерства.
Згодом, у 1989 році, документ перетворився на Конвенцію з прав дитини, де у 54 статтях описані принципи захисту дітей.
Реальність
Радянська “демократія” проголошувала схожі принципи. Однак і тоді, і зараз панувало зовсім інше. Зневага до дитячого життя, ставлення до дітей як до ресурсу, відокремлення дітей від батьків та їхня мілітаризація. У СРСР цю функцію виконували організації “октябрят” та “комсомольців”, у сучасній Росії – “юнармія”.
Ось лише цифри про те, як саме бачить росія “захист” дітей в Україні.
- Внаслідок агресії 484 дитини загинули, 992 поранено;
- Встановлено 13 фактів сексуального насильства проти неповнолітніх;
- Пошкоджено понад 2500 освітніх закладів. 256 з них — зруйновано повністю;
- Понад 19 500 українських дітей примусово депортовані до росії чи тимчасово окупованих територій. Та це лише ті випадки, які зареєстровані офіційно. Їх повна кількість може бути в десятки разів більшою.
В ніч на 1 червня внаслідок ракетного удару в Україні загинули двоє дітей.
За даними ООН у 2019 році 1,6 мільярда дітей (69%) жили в країні, що постраждала від конфлікту. Приблизно 426 мільйонів дітей (більше кожної шостої) жили в зоні конфлікту.
